Довженко О.

Збірник диктантів за Довженком О.. Олекса́ндр Петро́вич Довже́нко — український радянський письменник, кінорежисер, кінодраматург, художник, класик світового кінематографу.

   

Диктант №397 | "Батько"

| Оцінка:
| Слів: 199
| Автор:

Багато я бачив гарних людей, ну такого як батько, не бачив. Голова в нього була темноволоса, велика і великі розумні сірі очі, тільки в очах чомусь завжди було повно смутку: тяжкі кайдани неписьменності і несвободи. Весь в полоні у сумного, і весь в той же час із якоюсь внутрішньою високою культурою думок і почуттів...

Диктант №390 | Без назви

| Оцінка:
| Слів: 179
| Автор:

Дійсно, лоза зразу кінчилась, і ми вийшли на чистий піщаний висип. Перед нами була тиха широка Десна. За річкою крутий берег, а далі, праворуч, другий висип і лози. За лозами темні ліси, а над рікою і над лісами вечірнє небо, якого я ніколи таким ще не бачив...

Диктант №389 | "Мамина втіха"

| Оцінка:
| Слів: 176
| Автор:

Тиха, без єдиної хмаринки на чолі, майстериця квітів, чарівних вишивок і пісень. Всі співали. Багато думок промайнуло в матері. Усе життя ніби проплило перед очима. І материнське горе, і радощі, і турботи, і невпинна праця на велику родину...

Диктант №377 | "Картина навкруги..."

| Оцінка:
| Слів: 178
| Автор:

Картина навкруги була дуже оригінальна. Продовжасте озеро на двадцять верстов вганялося в степ і блищало між крутими берегами, неначе вкрите легким прозорим покривалом з туману...

Диктант №354 | "Минає ніч. Світає..."

| Оцінка:
| Слів: 187
| Автор:

Минає ніч. Світає. І блідий місяць освітлює зовсім вже іншу картину в степу: іде Катерина і Голик Валерій. Видно, все в них переказано десятки разів і вже не під силу йти далі їм рядом. Навіть краса ночі приймає сумний відтінок і тільки поглиблює муки дівчини...

Диктант №353 | "Уляна стояла сама в скромній хатині"

| Оцінка:
| Слів: 184
| Автор:

Уляна стояла сама в скромній хатині тітки Антоніни й скидала з себе звичайний свій солдатський одяг — скинула шапку-вушанку, сіру шинель, гімнастьорку, спідницю, поскидала важкі грубі чоботи, до яких насилу була звикла...

Диктант №350 | "Косарі"

| Оцінка:
| Слів: 185
| Автор:

Віз наш увесь дерев’яний: дід і прадід були чумаками, а чумаки не любили заліза, бо воно, казали, притягає грім. До Десни верстов п’ять дуже складної дороги. Переїхати треба дві великі калюжі з гнилицями, що ніколи не висихали, два мости, понад річкою між осик і дубів, і вже аж там, над самою Десною, було моє царство...

Диктант №336 | "Чари дитинства"

| Оцінка:
| Слів: 200
| Автор:

Я не приверженець ні старого села, ні старих людей, ні старовини в цілому. Я син свого часу і весь належу сучасникам своїм. Коли ж повертаюсь я часом до криниці, з якої пив колись воду, і до моєї білої привітної хатини і посилаю їм у далеке минуле своє благословення...

Диктант №335 | "Хата"

| Оцінка:
| Слів: 200
| Автор:

Напишу я слово про хату за тисячу верст і за тисячу літ від далеченних сивих давен аж до великого мого часу всесвітньо атомної бомби. На Україні й поза Вкраїною сущу. Білу, з теплою солом’яною стріхою, що поросла зеленим оксамитовим мохом, архітектурну праматір пристанища людського...

Диктант №43 | "На косовицю"

| Оцінка:
| Слів: 162
| Тип:
| Автор:

Віз наш дерев’яний: дід і прадід були чумаками, а чумаки не любили заліза, бо воно, казали, притягає грім. До Десни верстов п’ять дуже складної дороги. Переїхати треба дві великі калюжі з гнилицями, що ніколи не висихали, два мости...