Гуцало Є.

Збірник диктантів за Гуцалом Є. Євге́н Пили́пович Гу́цало — український письменник, журналіст, поет і кіносценарист. Працював у редакціях газет на Вінниччині, Львівщині, Чернігівщині, в «Літературній Україні», редактором у видавництві «Радянський письменник».

   

Диктант №435 | "У погребі"

| Оцінка:
| Слів: 250
| Автор:

Пустельнішає город —і все більше заповнюється погріб. В одному кутку лежать гарбузи, біля них — буряки, морква, і під самісіньку стелю сягає гора картоплі. Стоять діжки з квашеною капустою, з яблуками, з огірками, з помідорами. І над усіма запахами панує дух кропу, яким перекладені огірки, і трохи слабший...

Диктант №434 | "Спогад про дитинство"

| Оцінка:
| Слів: 234
| Автор:

Не все те забулось, що було змалку. Пригадую, як біля церкви, на яку богомільні баби обернули звичайну сільську хату, почепили на поперечці поміж двох стовпів тракторне колесо замість дзвона. Пригадую, як ще малими дітлахами по синьо-рипучих снігах ходили колядувати...

Диктант №432 | "Осінь"

| Оцінка:
| Слів: 247
| Автор:

Листя опадає з дерев, а вітер підхоплює його, котить веселі мідні монети по землі, заносить прямісінько в душу, навіває туди густих пахощів, перемішує їх з усіма своїми думками, з почуттями, засипає спогади, притрушує щось дороге й ніжне, що ніяк не хоче бути притрушене...

Диктант №426 | "Мати копає картоплю"

| Оцінка:
| Слів: 223
| Автор:

У повітрі стоїть сухуватий пил, а тепла земля пахне втомою. Материне лице запорошилося сірою землею, руки також запорошені, тільки карі її очі блищать свіжо й чисто. Іноді вирівнюється і, спершись на заступ, відпочиває...

Диктант №424 | "Мамо, срібна моя свічко!"

| Оцінка:
| Слів: 239
| Автор:

Очі в матері темні, схожі на дві живі грудочки землі. Руки ще молоді, але вже заковані в ланцюжки жилок, які струменять пульсуючою блакиттю. Коли поміж картоплею натрапляє на широкошабельне листя хрону, то кривиться, береться обома руками й вириває...

Диктант №423 | "Мамині страви"

| Оцінка:
| Слів: 240
| Автор:

Смачно готує мати. Як вона ворожить над борщем! Встає ще вдосвіта, чистить і промиває буряки, шаткує їх;нарізає картоплі;січе ножем капусту. Всього потроху добавляє в горщик — і помідор кине, і петрушки всипле, і цибулину, і стручок перцю, і листок лаврового листя...

Диктант №422 | "Маки"

| Оцінка:
| Слів: 228
| Автор:

Як молоде зітхання землі, як рожевий подих ранку, стоять на тонких підсвічниках тремтячі маки. Десь у зеленій, бурхливій гущі городу або на окремій грядці, або попід смарагдовою латкою буряків вони попідставляли свої рум'яні чашечки, складені з пелюсток, шпарким променям, ловлять їх, хочуть націдити по вінця...

Диктант №417 | "Княжа гора"

| Оцінка:
| Слів: 203
| Автор:

Здалеку гора Княжа— як бурий ведмідь превеликий, що розлігся на березі ріки. Пливучи в човні по ріці, поволеньки наближаєшся до цього сонного горбатого ведмедя, котрий передні волохаті лапи витягнув низькими кручами ген-ген уперед, поклавши на них довгу морду...

Диктант №416 | "Килина"

| Оцінка:
| Слів: 248
| Автор:

Любила вона кожну рослину всім своїм єством, і, здається, кожна рослина відповідала їй такою ж любов'ю. На кожному клаптику землі у неї щось родило, кожен клаптик землі цвів і плодоносив. Були в неї буряки кормові, які вона згодовувала свині, були буряки червоні...

Диктант №412 | "Жнива"

| Оцінка:
| Слів: 242
| Автор:

Добре живеться в селі в серпні та у вересні. Поля на горбах уже посвітлішали, в'ється над ними стомлений серпанок; коли по обличчю, по вустах та по очах прокочується хвиля розімлілого, лінькуватого вітру, то раптом вловлюєш запах зерна, вогкувато-теплого, підсмажуваного гарячим повітрям...

Завантажити більше