Літня ніч тисяча сто вісімдесят п’ятого року. Дерев’яний боярський дім у Києві. Простора кімната, сповнена книгами та зброєю.
Горить, потріскуючи, свіча. А за столом схилився над аркушем пергаменту життям умудрений, літами усріблений муж, книжник, громадянин. Далекі нащадки через багато-багато століть назвуть його геніальним поетом.
Тут, у тихому завулку, неподалік Золотих воріт та святої Софії, того вечора почало творитися чудо, творитися диво, творитися безсмертне «Слово о полку Ігоревім».
Назвемо співця Славута. Назвемо цим прекрасним прадавнім словом, поки щасливий випадок не відкриє нам його справжнього наймення.
У грізну годину лихоліття, коли хоробрий, але необачний князь Ігор відчинив ворогам ворота на рідну землю, пролунав його могутній голос, звернутий до всіх руських князів. «Досить чвар і міжусобиць, — сказав він, — вкладіть у піхви мечі, пощерблені у братовбивчих війнах, загородіть ворота на Русь!»
Юрій Кульчицький Мало хто в Україні знає про Юрія Кульчицького, хоча цей українець відкрив Європі запашний східний напій – каву.…
Історія пісні «Червона рута» За переказами, що досі існують у Карпатах, рута — жовта квітка, яка в ніч на Івана…
Радіодиктанту національної єдності — 15 років Коли й де виник диктант як спосіб перевірки грамотності, навряд чи скажені напевне, але…
Молодий Франко Змалку Іван був допитливим хлопчиком, мав добру пам'ять. За два роки початкової школи він навчився читати й писати…
Хотинська фортеця Це місце було настільки бажаним, що претендентів на володіння Хотинською фортецею ніколи не бракувало. Той, хто володів містом,…
Старий Чернігів Відвідавши три десятки країн, я зовсім мало знав про Україну, тож почав більше досліджувати рідні терени. Чому б…