Диктант №281

 Кількість слів: 159

Блакитний дощ

Дощ не сіявся, не йшов, не періщив, а цідився з неба такими важкими, тугими і рясними цівками, що між ними не вмістилася б жодна  краплина. Починався він десь за невидимим обрієм, вихлюпувався на промоклий зелений луг, покриваючи піною, у прозорих бульбашках і срібних бризках, водою молоду траву та жовті кульбаби.



Через запітніле віконне скло, на яке сіялась мжичка від розбитих об замшілий паркан стрімких потічків, я не чув запахів, тому прочинив набряклі двері й разом з вологим туманом та прохолодними краплями, які вдарили мені в обличчя, відчув, як пахне земля, трава, збитий цвіт яблуневих садів і навіть вода. Ці кольорові пахощі лоскотали мені ніздрі, паморочили голову, трепетно зболювали серце.

Я стрибнув з порога прямо в дощ, але — о диво! — він відступився від мого подвір’я і тепер блакитним маревом висів над селом, а село дивилося на мене з високих пагорбів вікнами червоних цегляних будиночків і білих хат через доцвітаючі серпанкові сади. Один із них, той, що пінився під найвіддаленішим крутим пагорбом, я бачив найчіткіше.

(За Ю. Цариком; 159 сл.)

Завдання

  1. Випишіть дієслівні форми. Поясніть орфограми.
  2. Випишіть складні речення з різними видами зв’язку. Поясніть пунктограми.
  3. Виконайте синтаксичний розбір речення: Я стрибнув з порога прямо в дощ, але — о диво! — він відступився від мого подвір’я і тепер блакитним маревом висів над селом, а село дивилося на мене з високих пагорбів вікнами червоних цегляних будиночків і білих хат через доцвітаючі серпанкові сади.

 

Знайшлася помилка? Будь ласка, напишіть про це в коментарях!

Коментарі

Залишити відповідь

Увійти з допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *