Диктанти українською

Айстра

Українською мовою айстра — зірка. Подекуди квітку так і називають: не айстрою, а зірочкою. Багато квіток подібні до небесних зірок, і їхні пелюстки розходяться урізнобіч, як промінчики, від золотої середини. Але чому тільки айстру ще називають зірочкою?

А було це так. Дивилася сумна зірка з неба на землю і заздрила усім тим, що сходять, проростають, буяють, квітнуть і пахнуть на земній землі.

«Як там гарно,— думала сумна зірка.— Шумлять гаї, струменять річки, щебечуть пташки, ваблять усіма кольорами квіти. А тут холодно, сумно, зірка від зірки далеко. Тільки й радості, як князенко Місяць пройде по небі». Нудьгувала сумна зірка, а врешті надумала попроситися у свого князенка Місяця на землю. А Місяць сказав: «От коли я стану місяцем серпнем, тоді я багато зірок відпускаю на землю, але застерігаю, що по дорозі до землі не одна зірка згорить. Нелегка дорога до землі, і ще невідомо, як прийме гостей земля».

Але зірочці дуже хотілося на землі рости і цвісти і не самітною, а в купі з іншими квітками. І дочекалась. Багато зірок мчали серпневої ночі разом із сумною зіркою до землі. Невеличкі згоріли не долетівши, інші шубовснули в річки і моря (і там, певно, стали морськими зірками). Сумна зірка зарилася в м’яку грядку, а на ранок зазеленіла, згодом заясніла рожевою айстрою.

(І. Калинець, 190 слів)