Диктанти українською

Несподівана нічна радість

У сон задувало свіжим краплистим вітром, чи, може, світлом блискавки різнуло по заплющених очах, і від того прокинутись — і більше не спати. Дощі іноді шумлять важко, натужно, потоки води крутяться шалено, а це наче аж безшелесне лопотіння, рівне й одноманітне, і в безтурботній легкості цього дощу народився раптом твій легкий, піднесений настрій, народився зразу, як весняна квітка з-під снігу. А може, він пройняв тебе ще раніше, тоді, коли ти спав, коли в атмосфері жило лише передчуття цього щасливого, святкового дощу?

От іще не бачив його, жодна краплина не впала на твою долоню, не стрельнула тобі в лоб, а от шум настроює на те, що безтурботний цей дощ і щасливий. Можливо, так сподіваєшся тому, що й досі стоять перед твоїм зором густі місячні плями на підлозі, коли ти засинав, тиха й глибока ніч, яка не обіцяла негоди. І чомусь так і думаєш зараз, сидячи спиною до вікна, не виглянувши надвір, що ллється цей дощ із чистого безхмарного неба, при великому місяці, що водяні бризки перемішалися там із місячними краплинами, усе в блиску і сяйві, кожна дощинка світиться зсередини хоч і пригніченим, але випростаним і живим огнем місяця. Знаєш достеменно, що неможливо це, а от напівсонною, ще не розбурканою душею сприймається це так.

(Є. Гуцало, 180 слів)