Диктанти українською

Рідні місця

Коли розвиднілося, студенти впізнали цю місцину. З’ясу­валося, що йдуть вони шевченківськими місцями чи десь не­далеко від них. А верби, що так розкішно хиляться понад ставками, – це, може, ті самі, що були описані ще Нечуєм-Левицьким.

Ранок народився в росах, у зелених буйнощах левад. Весь край засвітився соняшниками, що могутньо розвертаються своїми тугими коронами для цвіту. Картоплі по пояс, густі, непролазні. Усе наливалося життєвою силою в цю благодатну пору раннього літа. Здавалося, земля прагне виявити всю свою щедрість, порадувати людей усім найкращим. Цвітуть картоплі, і мак по них цвіте. Соняшник вигнався під стріху, і кручені паничі по ньому в’ються. Левади ваблять холодками, водою ставків блищать, розкидаються шатрами верб, кущами калини.

У садках біліли хати. Що не хата – то витвір мистецтва! Скільки хат, стільки доклало рук художників і художниць народних. Одна підведена червоним, друга – синім, та вкрита соломою, сусідня — очеретом. В однієї наличники на вікнах голубі, а в другої – по голубому ще й червоненькими візерун­ками розмережено. І всі білі-білі, чисті, святкові. Не для ві­йни, для щасливого літа, видно, білилися.

(168 слів) За О. Гончарем