Диктант №460

Диктант №460

Торжество любові

Усе минає і все проходить, але продовжується життя, дже­рело якого — любов. І як навіть найгустіший дим не в силі заступити сонця, так і найчорніше зло не в змозі подолати добро, що виходить з любові. Невмирущим є все, що здатне любити.

Ні, Максим із цієї землі нікуди не піде! Ні на схід, ні на захід, ні на південь, ні на північ! Він буде на цій землі. І ніхто його з неї не зіпхне. Ні, не зіпхне! Можуть стерти його тіло на порох, але не зможе ніхто стерти на порох його душі, не зможе зігнати її із цієї землі. Помиляються ті, хто вогнем і залізом прийшли йому диктувати свою волю.

Непереможним є все, що народжене для творчості, для ра­дості, для цвітіння.

Відгримлять грози, відшаліють страшні урагани залізні, одбахкають блискавки зла й незгоди, проллються дощі гро мові і змиють, очистять усе. І зацвіте рясним цвітом те, чому цвісти належить, що народжене цвісти й буяти.

І тоді високо в небо підніметься сад чарівний, буйно роз­квітлий.

(160 слів) За Іваном Багряним

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *