Диктант №473

Диктант №473

Мова – духовне надбання народу

Століттями мова народу була тією повноводною рікою, яку ми називаємо поетичністю, адже вона виражає наші емоції та найінтимніші почуття. Поетичність жила в слові, і слово було немислиме без неї, як немислима річка без води, повноводність – без глибини, душа – без дихання.

Той, хто не знає рідної материнської мови або цурається її, народної пісні і казки, той засуджує себе на душевну злиден­ність, на бездуховність.

Батьківщина – це рідне слово. Юначе, знай, бережи, збага­чуй велике духовне надбання свого народу – рідну українську мову. Це мова великого народу, великої культури. Україн­ська мова живе в прекрасних піснях твого народу.

Любов до Батьківщини неможлива без любові до її мови. Хто збагнув відтінки й пахощі рідного слова, хто дорожить ним, як честю рідної матері, як добрим ім’ям родини, той любить Віт­чизну. Людина, яка не любить мови рідної матері, якій нічого не промовляє рідне слово, – це людина без роду й племені.

Мова – цілюще народне джерело, і хто не припаде до нього вустами, той сам всихає від спраги, той не матиме успіху.

(165 слів) За В. Сухомлинським

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *