Короткий вміст:
З моря повівав вітерець, повітря було вологе, напоєне гіркими, млосними запахами лавра та м’яти, що піднімали з дна пам’яті давно забуті спогади дитинства. Пам’ять сягала кудись глибше, у минулі покоління...
Автор диктанту: Мушкетик Ю.
Збірник диктантів за Мушкетиком Ю.. Ю́рій Миха́йлович Мушке́тик — український письменник, Герой України.
Диктант №339 "Невловима грань" (200 сл.)
Короткий вміст:
Ясного дня середини вересня, коли ще зелено кипить дозріле літо, але в повітрі вже продзвеніла невидима срібна струна і той звук упав смутком у серце, на далекій київській околиці, на свіжоасфальтованій...
Ясного дня середини вересня, коли ще зелено кипить дозріле літо, але в повітрі вже продзвеніла невидима срібна струна і той звук упав смутком у серце, на далекій київській околиці, на свіжоасфальтованій...
Диктант №337 "Пороги" (200 сл.)
Короткий вміст:
Скелі росли із скель, налягали грудьми на ріку, намагалися перепинити їй шлях. Вони обступили її з обох боків, стали на путі високими порогами, впали на дно крутими лавами. Ріка клекотіла, рвала камінь, нестримно мчала свої води до моря...
Скелі росли із скель, налягали грудьми на ріку, намагалися перепинити їй шлях. Вони обступили її з обох боків, стали на путі високими порогами, впали на дно крутими лавами. Ріка клекотіла, рвала камінь, нестримно мчала свої води до моря...
Диктант №326 "Козацькі музики" (200 сл.)
Короткий вміст:
На Січі бувало рідко, щоб зібрався увесь цех, усі двісті п’ятдесят чоловіків. Здебільшого блукали малими ватагами по зимівниках, по ярмарках; невідлучними були тільки литаврники, сурмачі й трубачі. А зараз, обнизавши чотири ряди колод, сиділи просто на землі, стояли під куренем...
На Січі бувало рідко, щоб зібрався увесь цех, усі двісті п’ятдесят чоловіків. Здебільшого блукали малими ватагами по зимівниках, по ярмарках; невідлучними були тільки литаврники, сурмачі й трубачі. А зараз, обнизавши чотири ряди колод, сиділи просто на землі, стояли під куренем...
Диктант №23 "Рідна мова" (162 сл.)
Короткий вміст:
Не можна ходити по рідній землі, не чаруючись виплеканою народом у віках рідною мовою. Виплеканою, подарованою нам на віки вічні, щоб берегли, щоб леліяли, щоб розвивали далі...
Не можна ходити по рідній землі, не чаруючись виплеканою народом у віках рідною мовою. Виплеканою, подарованою нам на віки вічні, щоб берегли, щоб леліяли, щоб розвивали далі...