Короткий вміст:
Прямо над нашою хатою пролітають лебедi. Вони летять нижче обвислих хмар i струшують на землю бентежні звуки далеких дзвонiв. Дiд говорить, що так спiвають лебединi крила. Я прислухаюсь до їхнього спiву, i менi теж хочеться полетiти за лебедями, тому й пiдiймаю руки, наче крила...
Автор диктанту: Стельмах М.
Збірник диктантів за Стельмахом М.. Миха́йло Пана́сович Сте́льмах — український письменник, драматург, фольклорист. Член Спілки письменників УРСР, академік АН УРСР, Герой Соціалістичної Праці. Батько драматурга Ярослава Стельмаха.
Диктант №409 "Дід Дем'ян" (253 сл.)
Короткий вміст:
Серед майстрового люду найбільшої слави зажив мiй дiд Дем'ян, якого знав увесь повіт. Чого тiльки не вмiв мiй дiдусь! Треба десь зробити сiчкарню — спiваючи, зробить, дайте тiльки залiза...
Серед майстрового люду найбільшої слави зажив мiй дiд Дем'ян, якого знав увесь повіт. Чого тiльки не вмiв мiй дiдусь! Треба десь зробити сiчкарню — спiваючи, зробить, дайте тiльки залiза...
Диктант №316 "І от уже низом стало срібно..." (190 сл.)
Короткий вміст:
І от уже низом стало срібно-срібно, вище – золотаво, а вгорі – блакитно. Це березняк, що побратався з полохливою осичиною. Чи є вітер, чи нема його, а вона, позеленівши, тремтить, наче холод і переляк увійшли в кожний її листочок...
І от уже низом стало срібно-срібно, вище – золотаво, а вгорі – блакитно. Це березняк, що побратався з полохливою осичиною. Чи є вітер, чи нема його, а вона, позеленівши, тремтить, наче холод і переляк увійшли в кожний її листочок...
Диктант №302 "Українська церква" (202 сл.)
Короткий вміст:
Перед тим як зайти в церкву, бабуся побожно перегнулася, зробив і я так, але, видать, не догодив і схопив саме те слово, якого ще не доказали вчора. У божому храмі страшенно пахло свіжовиробленими кожухами і розігрітим воском...
Перед тим як зайти в церкву, бабуся побожно перегнулася, зробив і я так, але, видать, не догодив і схопив саме те слово, якого ще не доказали вчора. У божому храмі страшенно пахло свіжовиробленими кожухами і розігрітим воском...
Диктант №289 "Дідові слова" (180 сл.)
Короткий вміст:
А я стою серед подвір’я і по-своєму перебираю дідові слова. Переді мною, наче брама, розчиняється діброва, до мене живовидячки наближаються далекі тихі води і прихилені до них зорі...
А я стою серед подвір’я і по-своєму перебираю дідові слова. Переді мною, наче брама, розчиняється діброва, до мене живовидячки наближаються далекі тихі води і прихилені до них зорі...
Диктант №263 "Земля" (121 сл.)
Короткий вміст:
Селянин майже не відчуває духу поту, бо щоденно купається чи мліє в ньому. Коли на плечах Мар’яна розлізлася сорочка, він здивовано поторгав рукою спину, і, накинувши наопашки свиту, втомленою ходою подався в степ...
Селянин майже не відчуває духу поту, бо щоденно купається чи мліє в ньому. Коли на плечах Мар’яна розлізлася сорочка, він здивовано поторгав рукою спину, і, накинувши наопашки свиту, втомленою ходою подався в степ...
Диктант №54 "Лебеді летять" (176 сл.)
Короткий вміст:
Прямо над нашою хатою пролітають лебеді. Вони летять нижче розпатланих хмар і струшують на землю бентежні звуки далеких дзвонів. Дід говорить, що так співають лебедині крила...
Прямо над нашою хатою пролітають лебеді. Вони летять нижче розпатланих хмар і струшують на землю бентежні звуки далеких дзвонів. Дід говорить, що так співають лебедині крила...
Диктант №42 "За татарським бродом" (160 сл.)
Короткий вміст:
За татарським бродом із сивого жита, з червоного маку народжується місяць, і коло козацької могили, як подвір’я, висікається старий вітряк. Тут, над берегом, і соняшники немов щити, тут, над водою, і комар дзвенить, як ординська ...
За татарським бродом із сивого жита, з червоного маку народжується місяць, і коло козацької могили, як подвір’я, висікається старий вітряк. Тут, над берегом, і соняшники немов щити, тут, над водою, і комар дзвенить, як ординська ...
Диктант №37 "Під осінніми зорями" (173 сл.)
Короткий вміст:
Під осінніми високими зорями затихають оселі, і тепер стає чутнішою мова роси, напівроздягнених дерев і вчорашніх задуманих соняшників, що вже не тягнуться ні до сонця, ні до зірок...
Під осінніми високими зорями затихають оселі, і тепер стає чутнішою мова роси, напівроздягнених дерев і вчорашніх задуманих соняшників, що вже не тягнуться ні до сонця, ні до зірок...