Земля
Селянин майже не відчуває духу поту, бо щоденно купається чи мліє в ньому. Коли на плечах Мар’яна розлізлася сорочка, він здивовано поторгав рукою спину, і, накинувши наопашки свиту, втомленою ходою подався в степ.
Осінній степ, погойдуючи світло і тіні, лежав у чорних ранах. Над ним ледь-ледь курів туманець відпару, а може, то парувала тепла кров переораної землі?
Мар’ян журливо подивився навколо, поглянув на козацьку й турецьку могили, на яких бавилися пастушки. Він з жалем подумав, скільки марно пропало люду на білому світі. Чого було отим турчинам шукати смерті в чужому степу? Чужу землю можна сплюндрувати, а жити на ній не будеш.
Мар’ян спинився над своїм ще не зораним грунтом, пальцями відколупавши грудочку, розім’яв її, понюхав і непомітно для себе заспівав.
ПОТОРГАТИ, аю, ашн, док., перех. і неперех., розм. Торгнути кілька разів; торгати якийсь час. [Риндичка:] Я мерщій прожогом до віконечка, аж щось чимчикує через мій рів,.. підійшло до дверей, поторгало і стиха промовило: «Відчиніть!..» (Марко Кропивницький, I, 1958, 508); Зійшла вона з дочкою на рундук, поторгала дверми, — ні духу не чути (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 55); Марина.. поторгала рукою торочки скатертини на столі (Юрій Смолич, Реве та стогне.., 1960, 136); Клацнув раз і вдруге замок. Для певності Маслов ще й за ручку дверей поторгав — не відчиняються (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 209). Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 418.
НАО́ПАШКИ, присл. Накинувши на плечі, не всовуючи рук у рукава. Оникій накинув свиту наопашки і почвалав за Грицаєм (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 201); Щорс тихо увійшов до кімнати.. На ньому була чиста біла сорочка і шинель наопашки (Олександр Довженко, I, 1958, 186). Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 136.
КУРІТИ1, курить, рідко куріє, недок. Горіти слабо, виділяючи при цьому дим. Вкине [Чіпка] у піч гнилої соломи,- тліє вона там собі та курить (Мирний, II, 1954, 193); Тільки перед завісою.. горіло кілька ламп; одна з них, проти капітана, просто куріла (Досв., Вибр., 1959, 100); У руках ще куріла цигарка – підніс [Тихін] до вусів, затягся жадібно нею раз, удруге (Головко, II, 1957, 115); // Сповнювати повітря димом. Черевата піч потріскалась,- диміла, куріла (Мирний, І, 1949, 140); – Укритий кіптявою й прахом Берліна, він [солдат] щойно вийшов з бою й весь ще курів на осонні біля Бранденбурзької брами (Довж., І, 1958, 279).
Дим курить – димить. Ззаду так як дим курить, Степ кругом синіє (Бор., Тв., 1957, 63).
КУРІТИ2, рить, недок. 1. Підіймати куряву вгору. Каменем вислані улиці, зранку политі, щоб не куріли, вилискувались на сонці широкими сірими кругляками (Мирний, III, 1954, 257); Ідуть полки. Курять шляхи походні (Бажан, І, 1946, 138); // Здійматися вгору (про пил, сніг, туман і т. ін.). З шинелі летять клапті сукна і курить пилюка (Тют., Вир, 1964, 499); Осінній степ.. лежав тепер у чорних ранах, і тільки над ними ледь-ледь курів туманець відпару (Стельмах, І, 1962, 635); Над землею курів парок, хвилями гойдалося легке сріблясте марево (Грим., Незакінч. роман, 1962, 206); // чим. Те саме, що парувати1 1. Під гарячим сонцем степ курів пахощами й вигравав веселкою барв (Панч, III, 1956, 66); // безос. Над хвилястими зеленими ланами житів куріло синюватим маревом (Коз., Серце матері, 1947, 73).
@ Аж [пил] курить – дуже, інтенсивно, із запалом. Бились-бились – аж курить, аж іскри скачуть (Укр.. казки, 1951, 80); – Ласій таки курник будує.- Будує? – Аж пил курить (Збан., Переджнив’я, 1960, 386).
ледь-ледь курив туманець вид пару пишется оддельно!
У автора так: “Осінній степ.. лежав тепер у чорних ранах, і тільки над ними ледь-ледь курів туманець відпару” (Стельмах, І, 1962, 635).
Дякуємо за активність!