Колискова – це душа, яка ходить навшпиньках
Усе починається з дитинства, з колискової. Звідти беруть початок наші турботи й радощі, смуток і веселість, тривоги та сподівання. І головне — взаємність з життям, зі світом. Адже дитяче слово, ще не зовсім виразне промовляння, помах ще не зміцнілих рученят, перша ота взаємність очищає і душу, і помисли. І щезає до певної міри все гіркотне, наболіле, стражденне.
Тож не зайве наголосити, що людина таки починається з колискової, з голосу материнської душі над колискою. Уже тоді, з першої почутої мелодії ми відчуваємо багатоголосся життя та світу.
Колискова — це душа, яка ходить навшпиньках. Почути її кроки можуть лише ті, хто вміє слухати. Як і сповідь матері над колискою. Коли вгамовуються, стихають людські чвари, коли натруджена (вечірня чи вранішня) земля дихає безгомінням, коли помислам і надіям відкриваються простір і небо, а світ стає милосерднішим, ближчим до серця, — тоді в серці матері народжується пісня, тоді над колискою вона щемно, тремтливо та ніжно виспівує свою незглибинну душу. Тож навчимося слухати материну сповідь.
За М. Сингаївським; 157 слів
Завдання
- Випишіть прислівники, слова з м’яким знаком. Поясніть орфограми.
- Випишіть речення з тире. Поясніть пунктограму.
- Виконайте синтаксичний розбір речення: Коли вгамовуються, стихають людські чвари, коли натруджена (вечірня чи вранішня) земля дихає безгомінням, коли помислам і надіям відкриваються простір і небо, а світ стає милосерднішим, ближчим до серця,— тоді в серці матері народжується пісня, тоді над колискою вона щемно, тремтливо та ніжно виспівує свою незглибинну душу.