Пора туманів
Шурхотить опале листя. І не віриться, що воно те саме, яке радувало кожного з нас своєю ніжною мовою-шепотом, зеленими барвами.
Вранці і як тільки зайде сонце — прохолода і тумани спадають на жовтобагряний килим, яким кудись пішло від нас літо. Якщо в таку осінню пору на рибалці, біля узлісся застане вас надвечір’я, станете ви свідком того, як народжуються тумани. Спершу ледь-ледь помітна сизувата хмарка зів’ється над землею. Потім вона поволі розпливається, густішає і через годину-другу навколишні кущі й очерети, що погойдуються над свинцово-сірими хвилями,— усе це запеленають міріади холодних найдрібніших краплин.
Вони сідають на одяг, мружать очі, утруднюють дихання.
А в лісах — тиша: інколи лише пролунає поклик дятла або проспіває своє «пінь-пінь» синичка-гаїчка. Вони і в цю сутужну туманну пору пізньої осені не покидають лісу.
…Пливуть, тягнуться видноколами і лісами білі тумани. Вони люблять ранки і вечори, залишаючи для сонця тільки години дня. а за молочними світанками десь недалеко йде срібляста красуня-зима.
(За В. Раєвським; 158 сл.)
Завдання
- Випишіть складні слова, слова з ненаголошеними голосними. Поясніть орфограми.
- Випишіть речення з однорідними членами. Поясніть пунктограми.
- Виконайте синтаксичний розбір речення: А в лісах — тиша: інколи лише пролунає поклик дятла або проспіває своє «пінь-пінь» синичка-гаїчка.