Серед снігів (підвищена складність)
Там, де вчора був шлях, сьогодні без кінця-краю піниться гостроверхими переметами розбурхане снігове море. Грайливий вітер штовхає мене в плече – і я, затуляючи руками обличчя, мимоволі роблю крок, потім другий і вже не зупиняюсь. А вітер, радісно пустуючи, сипонув сніговим пилом в очі, заклубочився і десь біля лісу заплутався в тернах…
Так я брів навмання, коли-не-коли зупиняючись, аж поки не натрапив на лісосмугу. Кроків за двадцять, ніби гірлянда на новорічній ялинці, на кущах спалахували дивовижні червоногарячі троянди.
Зненацька налетів вихор, крутонув навколо них, раз у раз засипаючи снігом – і вже біла ковдра під деревами почервоніла розкиданими по ній пелюстками. Я хочу зібрати їх, але новий, ще дужчий порив вітру, немовбито кепкуючи з мене, підхоплює ці пелюстки – і зникають вони в білосніжній круговерті. Озирнувшись, раптом бачу: зовсім поряд, перетворивши голий кущ на розкішний букет, сидять червоногруді снігурі. Виходить, то вони ввели мене в оману? Ось вони – мої загублені пелюстки. Не налякані ніким птахи радіють снігу, танцюють разом із сніжинками хитромудрий танок. Недарма в народі кажуть: прилетіли снігурі – почалася справжня зима.
За К. Наріжним (170 слів)