Глибока осінь 1845…
Була глибока осінь 1845 року…
Важкі чорні хмари нависли над землею. Зривався холодний вітер. Сіяв густий дощ. Дорогу геть розквасило. У таку негоду Тарас Шевченко повертався з Андрушів у В‘юнище. У цих селах на Переяславщині він тоді, за дорученням Киівськоі археологічноі комісіі, змальовував пам‘ятки старовини.
Конячина ледве тягла воза у багнюці. Шевченко промок до нитки. Ще в дорозі його морозило, а коли надвечір прибув у В‘юнище, відчув себе зовсім хворим. Довелося злягти у ліжко в чужій хаті.
Про хворобу Тараса Григоровича дізнався його приятель лікар А.О. Козачковський і негайно перевіз поета до себе в Переяслав. У нього виявилося запалення легенів. Від цієї хвороби в ті часи небагато видужувало. Про це знав Шевченко. І важкі думи снували в його голові. Невже так рано прийшла остання година ? Ще ж і тридцяти двох років не прожито ! Ще ж скільки задумів, прагнень не здійснено! Невже не доведеться більше побачити широкі лани й високі могили, і Дніпро ревучий на милій Украіні?
Л. Гордєєва (134 слова)
Завдання
- 1 варіант. Випишіть словосполучення ( 2,3 абзац ), графічно покажіть головне і залежне слово, визначте його характер.
- 2 варіант. Випишіть словосполучення ( 4 абзац ), графічно покажіть головне і залежне слово, визначте його характер.