Злива
Зранку небо було біле й сухе, залите сонцем, і глянути вгору не можна було – сліпило очі від блиску. Мені здавалося: хтось узяв та й накрив наш степ слІпучо-яскравим ковпаком з емалІ …
Трава, дерева, хати – все наче завмерло на сонці, все никло додолу, прибите сірим пухким пилом, все важко й стомлено до чогось прислухалося. І от воно почалось .
Якась тінь, якась тривога, якийсь ледве помітний рух сколихнув повітря. Замерехтів у небі сухий сріблястий пил. А потім пробіг курною дорогою легенький вихорець. За ним погнався дужчий, звиваючись угору крутою свічкою.
Вставала над степом хмара, вставала над заходом, чорна й важка. І пливла за нею темрява. Почулося далеке й глухе погримування. Воно було ще зовсім м ‘яке й лагідне. Так, мабуть, вуркотять, потягуючись у своєму лігві, малі тигренята.Хмара вставала все чорніша й важча. Сонце вмить зникло, наче його й не було. Полем побігла низька тривожна тінь. Здригнулись трави й дерева, листя затріпотіло на них дрібним трепетом.
Вже чути, як важко гуде і стіною води насувається злива. Стало темно й моторошно на вулиці, півсела закрило хмарою, зірвався вітер і дмухнув у лице дощовою вогкістю. Злива гула, підступала до наших городів.
(За В. Близнецем, 200 слів)
Завдання
- Уважно прочитай, поясни орфограми і пунктограми, повтори правила їх правопису.
- Напиши словниковий диктант. Визнач орфограми, назви правила щодо їх написання. Зранку, сонце, вгору, не можна, хтось, додому, замерехтіти, легко, дужчий, мабуть, півсела, вогкістю, розколотися, Івано-Франківськ, бовваніти, не в пору, ніяковіти, якнайкраще, хтозна-який, йди-но, віддзеркалюючись, бурувато-зелений, проїзний, тьмяний, ллю, любов’ю, шістнадцять, превеликий, попідтинню, пів’яблука.