Громовик
Над річкою і лісом засинювалось небо: здалеку-предалеку, погуркуючи та поблискуючи, накочувала гроза. Потемніла вода в річці, зашуміли дерева, заметалися птахи. А бусли лячно замахали крилами то тут, то там по лісових болітцях.
І враз усе стихло. Стогін лісу подався далі й далі від грози. У високості сухо шелеснуло .
Синьо спалахнула ріка. І ліс осяявся синьо . То хмара, чорна і низька, пустила із себе першу стрілу-блискавицю. У надрах хмари зарокотало, спершу неголосно й нестрашно, а далі голосніше й потужніше. І раптом ліс охнув від жаху – так по ньому вдарило згори .
Аж тоді прокинувся у своєму дуплі сич-громовик. Прокинувся, заворушив крильми, видряпався з дупла і пішов по гілці сухого береста вгору та вгору, сонно поводячи сюди-туди головою. Дощ мив його маленькі гострі вушка, спинку та крила і лоскотав клинчик хвоста. Краплі води котилися по кривому дзьобові і скапували вниз …
Блискавці пролітали йому над самісінькою головою, громи котилися по його спині й розбивались об неї на громенята. Знову вродився вітер, похитнув сича на кінчику гілки, і сич зареготав з нього. А кігті ще глибше увігналися в дерево. Вітер ще раз спробував похитнути птаха, але не похитнув і подався далі. А сич дивився у спину вітрові та синьо-чорній хмарі й реготав
(Г. Тютюнник, 198 слів)
Завдання
- Уважно прочитай, поясни орфограми і пунктограми, повтори правила їх правопису.
- Напиши словниковий диктант. Визнач орфограми, назви правила щодо їх написання. Здалеку-предалеку, спершу, вгору, дзьоб, скапувати, громенята, кігті, спробувати, синьо-чорний, визирнути, реготати, бульйон, старослов’янський, їжджу, безславний, Черкащина, Лівобережжя, гостросюжетний, присмерк, босоніж, недотепа, неабихто, анікотрий, безжурно, підцашшя, Грунт, Водохреща, священик, лляний.