Слово і народ
Нещасна, неправдива людина, що добровільно й легко зрікається рідної мови; щаслива, праведна людина, що в радості й горі будує слово своєї землі. Щасливий і непереможний народ, що породжує своїх захисників і оборонців.
Слово — не значок, не символ — це вогонь, а перефразовуючи вже відоме: сорочка духу народу. Вона, досконало-вишукана й коштовнопрекрасна, невтомно шита з покоління в покоління і турботливо передавана з роду в рід для найвищого, повного довершення, що йому не буде кінця. Вона вся з гомону полів, лісів і морів отчої землі, мережана сходом і заходом сонця, гаптована сяйвом місяця зірок і переткана калиною, барвінком і вишневим цвітом. Кожна її ниточка вимочена в Дунаї, у криницях і струмках людської звитяги. Вона з блиску козацької шаблі і невольницького човна. Вона, як напнуті паруси волі, зіткана з останнього поклику воїнів і борців за волю, честь і незалежність. Вона з першого радісного щебету немовлят і тяжких похоронних плачів, так часто палена спекою, бита градом і дощем, але завжди повна осіннього достигання. Вона з колискової молодої матері над первістком, уся вона з шелесту дерева життя, з тучі й грому, як з води і роси,— така українська мова.
Горіли хроніки, храми і святі книги, а слово вийшло нетлінним з вогню, як заповіт.
(Б. Харчук, 197 слів)
Завдання
- Уважно прочитай, поясни орфограми і пунктограми, повтори правила їх правопису.
- Напиши словниковий диктант. Визнач орфограми, назви правила щодо їх написання. Негода, необхідність, ненависть, негайний, неволити, невтолений, нешвидкий, недоля, недобачити, недоїдок, недоказаний, недоладно, незагартований, непрочитаний, не чіпати, не спитавши, не три, не п’ятий, не тебе, не завтра, ніхто, ніякий, ніде, нікуди, ніяк, нісенітниця, ніяковість, нікчемний, нічліг, нікчема, нівечити, нівроко, нібито, нінащо, анітрохи, нізвідки, нінащо, аніскільки, анічогісінько, неабихто, неборак, невгасний, небезпека, недруг, нечупара, нездара, незадовільно, немовля, незважаючи, невважаючи.