«Рідні» зайці
Моя бабуся вміє цікаво розповідати, хоч вона звичайна робітниця із семикласною освітою. Мова у неї літературна. Люди часто запитують бабусю, чи вона, бува, не вчителька. Оце збере нас, онуків, і розказує всякі бувальщини.
Якось, повертаючись з роботи, наша мати надибала на кубельце зайченят. Вони були малі, безпорадні і голодні. Нам всім на радість мати принесла зайців додому.
Кажуть, що зайчиха не годує малюсінькими своїх дітей, а тільки тих, на чиє кубло натрапить. Та, видно, на кубельце наших зайчат не натрапила жодна заяча мати. Наша ж знайшла їх і принесла додому. І стали зайці з нами жити. Скакали по хаті — скрізь їх було повно. Унадилися на піч, де мати часто сушила пшеницю, жито чи кукурудзу нам на паляницю чи малай. Ласували зайчиська морквою, буряками, сіном. Виросли, зміцніли, але хату взимку не покидали.
Настала весна голодного 47 року. Не було нам чого їсти, не було чим і зайців годувати. Ми їм гілковий корм носили. Та якось погідної днини майнули четверо зайців до близького лісу. Залишилося два. А сусіди матері кажуть: «Та забийте їх. цілу зиму годували, хай діти поїдять зайчатини». А мати сполохано відповіла: «А як їх забити, вони ж наші, рідні, рука не піднімається».
Отака бувальщина. А ліс бабуся любила дуже. Завзята грибничка. Недаремно на роботі її прозвали лісовичкою.
(Із журналу, 200 слів)
Завдання
- Уважно прочитай, поясни орфограми і пунктограми, повтори правила їх правопису.
- Напиши словниковий диктант. Визнач орфограми, назви правила щодо їх написання. Недаремно, не підніметься, грибничка, сполохано, щоразу, сяке-таке, звичайно, бувальщина, зерно, семикласний, вчителька, деколи, нелегко, шестеро, батька, зібрано, збирати, весна, близький, кажуть, коридор, бензин, кіно, офіцер, ранній, прикордонник, хвастливий, бездоганний, повноліття, радістю, чемпіон.
Бабусі – найкращі 🙂