Легенда
Був у матері єдиний син — добрий, ненаглядний. Душі в ньому мати не чула. Виріс син ставний, гарний. Одружився з дівчиною небаченої краси. Незлюбила та свекруху, зненавиділа її. Боялася мати показатися невістці на очі, сиділа в сінях. Каже вона чоловікові: «Коли хочеш, щоб я жила з тобою, убий матір, вийми з грудей серце і спали на вогні».
Не здригнулася душа сина: так зачарувала його врода дружини.
Пішов син з матір’ю в діброву, наламав сухого хмизу, розпалив вогнище. Убив матір, поклав серце на жар. Спалахнув сучок, тріснув, полетіла жаринка, ударила в обличчя синові, обпекла боляче. Стрепенулося серце материнське, прошепотіло: «Синочку мій рідний, тобі боляче? Зірви листок подорожника, приклади до обпеченого місця. А до листка подорожника приклади серце материнське… Потім у вогонь покладеш…»
Заридав син, схопив гаряче материнське серце, уклав його в розкраяні груди, облив пекучими сльозами. Зрозумів він, що ніхто й ніколи не любив його так гаряче й віддано, як рідна мати. І такою величезною й невичерпною була любов материнська, таким всесильним було бажання бачити сина радісним і безтурботним, що ожило серце, загоїлася рана. Підвелася мати і притисла кучеряву голову до грудей.
Осоружною стала йому дружина-красуня, не міг він повернутися до неї. Не вернулася додому й мати. Пішли вони удвох степами широкими та й стали двома могилами високими.
(Із журналу, 200 слів)
ОСОРУ́ЖНИЙ, а, е, розм. Остогидлий, немилий. Жінки, навпаки, судили Якова і разом своїх чоловіків: такі вони усі осоружні, каторжні! Їм аби знущатися над нашим братом, верховодити (Панас Мирний, IV, 1955, 61); Ніхто чоловікові так не дошкулить, як іноді сам собі дошкулиш осоружними думками (Осип Маковей, Вибр., 1954, 41);
// Огидний, бридкий. Максим дивився у минуле, як у дзеркало.. Чи було то втішне, чи осоружне видовисько, він змовчував (Натан Рибак, Час, 1960, 689); Вони [бакенбарди] йому ніколи не подобались, а сьогодні, коли в грудях кипіла злість на сина, видалися просто осоружними (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 56);
// Проклятий, ненависний. З кожної хати брали одсипного і десятину. Невелика ще біда сі побори, коли б не осоружна шляхта збирала їх (Олекса Стороженко, I, 1957, 367); Жаль тільки, що згайнувалася, пройшла її молодість, загинув чоловік і змарнувалося життя на чужій осоружній роботі (Василь Козаченко, Вісімсот.., 1953, 85). Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 781.
Завдання
- Уважно прочитай, поясни орфограми і пунктограми, повтори правила їх правопису.
- Напиши словниковий диктант. Визнач орфограми, назви правила щодо їх написання. Волошка, лебедя, блищати, доблесний, корисний, роздоріжжя, фізика, директор, тьохкають, солов’ї, нью-йоркський, криворізький, київський, галицький, Запоріжжя, мерехтіти, узгір’я, черевик, їздить, діжка, гриміти, допомагати, прізвище, пів’ящика, об’їхати, по-українськи, віч-на-віч, просьба, молотьба, В’ячеслав, Фінляндія, Шекспір, Італія.
Деже сильний текст!