Чари дитинства
Я не приверженець ні старого села, ні старих людей, ні старовини в цілому. Я син свого часу і весь належу сучасникам своїм. Коли ж повертаюсь я часом до криниці, з якої пив колись воду, і до моєї білої привітної хатини і посилаю їм у далеке минуле своє благословення, я роблю ту лише «помилку», яку роблять і робитимуть, скільки й світ стоятиме, душі народні живі всіх епох і народів, згадуючи про незабутні чари дитинства. Світ одкривається перед ясними очима перших літ пізнавання, всі враження буття зливаються в невмирущу гармонію, людяну, дорогоцінну. Сумно і смутно людині, коли висихає і сліпне уява, коли, обертаючись до найдорожчих джерел дитинства та отроцтва, нічого не бачить вона дорогого, небуденного, ніщо не гріє її, не будить радості ані людяного суму. Безбарвна людина ота, яку посаду не посідала б вона, і труд її, не зігрітий теплим промінням часу, безбарвний.
Сучасне завжди на дорозі з минулого в майбутнє. Чому ж я мушу зневажати все минуле? Невже для того щоб навчити онуків ненавидіти колись дороге й святе моє сучасне, що стане теж для них колись минулим…
Благословенна будь, моя незаймана дівице Десно, що, згадуючи тебе вже много літ, я завжди добрішав, почував себе невичерпно багатим і щедрим. Так багато дала ти мені подарунків на все життя.
(О.Довженко, 200 слів)
Завдання
- Уважно прочитай, поясни орфограми і пунктограми, повтори правила їх правопису.
- Напиши словниковий диктант. Визнач орфограми, назви правила щодо їх написання. Батьку, мамо, сину, дочко, бабусю, дідусю, юначе, хлопче, дівчино, тітко, дядьку, добродійко, добродію, красеню, красуне, царівно, князю, друже, подруго, пані, пане, громадянине, товаришу, директоре, лекторе, колего, водію, лікарю, Маріє, Ольго, Олеже, Ігорю, Варваро, Надіє, Любове, пане президенте, товаришу лекторе, інженере Савчук, учителю Зінаїдо Анатоліївно, декане Матвійчук Сергію Івановичу.