Пороги
Скелі росли із скель, налягали грудьми на ріку, намагалися перепинити їй шлях. Вони обступили її з обох боків, стали на путі високими порогами, впали на дно крутими лавами. Ріка клекотіла, рвала камінь, нестримно мчала свої води до моря.
У цьому місці скелі були найвищі та стискали ріку найдужче. Поріг називався Ненаситецьким.
Скрізь, куди сягало око, з води стриміли скелі, довкола них бушувала піна, і стояла у повітрі водяна курява. Найдужче випиналися з води дві скелі, і біла грива то здіймалася до самих вершин, то, мовби знехотя, спадала донизу. Вода переливалася тонким, прозорим потоком, віддалік здавалося, що то лежить між скель величезне гнуте скло і в його прозорій глибині грає райдуга. А далі вода знову бушувала на скелях, гула, вила, гуркотіла, стріляла гарматними випалами, шаленіла, як чорт на весіллі. Аж не вірилося, що це та сама ріка, яка легко та тихо лине поміж берегів за кільканадцять верст угору.
Сірко сидів на найвищій скелі, Монастирській, котра впиралася в поріг, високо зводилася над Дніпром, задумливо дивився на воду.
Сірко подумав, що й людське життя — як оці пороги: переплив один, не встиг зітхнути, а вир уже несе до іншого, а ти пильнуй, козаче, бо розтрощить об скелі. Тільки жодна людина не знає, скільки в неї попереду порогів, та, може, це й на краще.
(Ю. Мушкетик, 200 слів)
Завдання
Напиши словниковий диктант. Визнач орфограми, назви правила щодо їх написання. Мідь, гість, дядько, сьогодні, тьохкати, український, козацький, запорізький, пальці, читальня, рибонька, малесенька, чорнісінький, тонюсінький, робиться, сподівається, різьба, різьблений, Уманщина, Казанщина, няньці, Харків, Горький, секретар, степ, кров, ніч, дощ, інженер, менший, кінчик, інший, промінчик, спілці, шприц, палац, паяц, Галац, бац, клац, спец, від’їздити, возз’єднання, роз’їзд, роз’яснення, роз’ятрений, без’язикий, в’їзний, зав’язь, двох’ярусний, під’юджувати, з’юрбитися.