Відродження
Два роки минули в якійсь духовній порожнечі, в забуванні рідної мови й поступовому переході на російську.
І от у новорічну ніч 1961 року я сидів самотою й думав: як же я так живу? До чого йду? Яка в мене мета? І надумав писати художню прозу. І тут же народивсь якийсь роман про село. І я почав його писати російською мовою. Та я з подивом відчув, що ніщо в мене не виходить. Український матеріал чинив шалений опір чужій мові. У моїй пам’яті виринали з дитинства українські, полтавські слова, вирази, а за ними вставали й люди, які їх колись промовляли.
І тоді я кинувся писати по-українському, але виявилося, що я й своєю мовою не можу писати. Тоді я взявся за вивчення рідної української мови. Для цього я вирішив прочитати якомога більше української прози, виписуючи слова, вислови собі до записника, і виявилося, що в мене в бібліотеці немає жодної української книжки. «Кобзар» та «Прапороносці» О. Гончара лишилися на хуторі в батьків. І я пішов у бібліотеку, взяв М. Стельмаха й поринув у стихію його мови, його образів; потім перечитав «Прапороносців», потім ковтнув такої озонної мови з «Рідної сторони», «Дочки Стратіона» та «Кам’яного броду» В. Земляка, що мені й досі та його мова пахне полем, лугом, квітами і ще бозна-якими незбагненними чарами рідної Землі.
(Із журналу, 190 слів)
Завдання
Напиши словниковий диктант. Визнач орфограми, назви правила щодо їх написання. Хліб-сіль, буря, бур’ян, шість, шести, тирса, приїхав, предобрий, прізвисько, шістнадцять, Шевченка, газета «Зірка», театр імені Т. Г. Шевченка, Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, жовтогарячий, гладдю, возз’єднання, молотьба, студентський, пізно.