Уляна стояла сама в скромній хатині
Уляна стояла сама в скромній хатині тітки Антоніни й скидала з себе звичайний свій солдатський одяг — скинула шапку-вушанку, сіру шинель, гімнастьорку, спідницю, поскидала важкі грубі чоботи, до яких насилу була звикла. Потім, помившись холодною водою, вона почала вбиратись перед дзеркалом у давно забуте, здавалось, дівоче вбрання.
Тут невеличке дзеркальце відразу почало показувати Уляні такі зворушливі зміни й перетворення, що вона аж розхвилювалась, ледве стримуючи сльози.
«Чи й справді це я? Невже я? Як хороше! Як же це добре, що я така! Яке щастя, що не гнию в ямі, не нидію в рабстві. Що я жива й отака от! Ой!» — дивувалась Уляна, торкаючи легенько свої брови, обличчя, груди.
Вона побачила, що в неї гарна ніжна шия й плечі, що в її великих темних очах спалахують іскорки нерозтраченої ніжності й юного натхнення, що вся вона легка й струнка.
Вона дивувалась своїй вроді.
Перед дзеркалом у напівзруйнованій недогорілій хаті важкої солдатської шинелі воїна Великої Вітчизняної війни виникла, як таїнство, дівчина-наречена.
Материне шлюбне вбрання — біла сорочка, вишита великими червоними квітками, вишнева шовкова спідниця, теж у квітку,— все так хороше пахло домом і давниною безтурботного дитинства.
(О. Довженко, 184 слова)
Завдання
- Напиши словниковий диктант. Визнач орфограми. Назви правила щодо їх написання. Запорі…ький, Бу…ький, Прилу…ький, Кременчу…ький, Кіровоград…кий, Кавка…ький, тка…ький, Нью-Йорк…ький, казах…ький, че…ький, виклада…ький, коря…ький, пірат…ький, воло…ський, Кирги…ький, проро…ький, Прип’ят…ький, парубо…ький.
- Напиши диктант. Перевір його, користуючись даним текстом. Постав оцінку з урахуванням орфографічних та пунктуаційних помилок.