Біле свято навкруги (підвищена складність)
Кожного року зустрічаємося із груднем, а він дуже часто не схожий на інші зимові місяці. То суворими морозами лякає і довгу-предовгу ніч так настудить, що ранком повітря обпікає обличчя і руки. То у відлигу впаде, стане мокро-брудним, дощовитим, туманним…І стає зима непоказною, начебто Попелюшка. Губить десь свій сніжно-білий серпанок…
Але врешті-решт зима виправляє свою помилку – і ось уже на порозі справжній січень. Він, як правило, приходить в Україну з щедрими снігами-заметілями, сильними вітрами, білосніжними сувоями перемотує все навкруги: дерева, і поля, і ріки, і будинки, і навіть людей. Здається, так буде завжди. Але січень – голова року і вже зими середина, тому щодня влада темряви буде скорочуватися на дві – три хвилини.
Кажуть, у січні не до подорожей. Не вірте! Зима – чудова пора. Вона прекрасна своєю стриманістю, її кришталева мовчазність викликає найрізноманітніші асоціації. Дерева, прикрашені химерною памороззю, схожі на вигадливі гребені морської піни, а присипана снігом покірна земля вже прислухається, сподіваючись почути перші звуки весни.
Січень – до всього року заспів. З давніх-давен люди, вірячи, що перший день нового року визначає подальшу долю на весь рік, бажали один одному добра, здоров’я та щасливої долі.
За «Народним календарем» (178 слів)