Диктант №454

Диктант №454

Канівські гори

Канів. Одне з наймальовничіших і найдавніших міст у лоні незалежної Української держави. Ідеться про святу землю, де започаткувалося звитяжне українське козацтво і яка береже вічний сон безсмертного Кобзаря. Це прадавнє поселення сла­виться прекрасними людьми, унікальними майстрами й свя­тими горами.

Одягнені в зелені шати, чергуючись із рукотворними ла­нами й луговими килимами, дібровами та гаями, гори набува­ють особливої привабливості. Саме про них слова поета Павла Тичини, добуті з глибини великого серця: «І ви, канівські рідні висоти, із живим, вічно трепетним серцем Тараса, для нас вищі від усіх на світі гір».

Та й цим не вичерпується винятковість Канівських гір. Вони мають незвичайну будову: їхні породи зім’яті в складки химерних форм, роздроблені й покривлені. За своєю непо­вторною структурою канівські висоти унікальні. Археологи й палеонтологи в глибинах канівських ярів читали, як по від­критій книзі природи, історію невпинного розвитку життя на планеті Земля.

Довідавшись про утворення й археологічне минуле гір, що сусідять зі славним Дніпром, зважтеся на подорож у наш ма­льовничий край, аби на власні очі побачити кожну з них.

(166 слів) За І. Сорокопудом

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *