Рідна ріка
Я дивлюся на сіро-синій Дніпро, слухаю плескіт хвиль. Нічого дорожчого у світі немає для мене. Я не хочу розлучатись і нізащо не розлучуся з моєю рікою. І якщо судилося мені зробити щось красиве й велике в житті, то тільки на її берегах, ласкавих і чистих.
Ніколи ще я так не відчував життя, і не був так переповнений любов’ю до свого народу, і не почував такого безмежно радісного зв’язку з ним.
Як багато хочеться мені сказати про любов до ріки моєї рідної, ясної. Річко моя! Життя моє, де і чому я забарився, чого так пізно прийшов до твого берега, теплого й чистого? На твої ясні води, на урочисті зорі, що дивляться в тебе з неба? Люблю я воду твою ласкаву, животворящу. І береги твої чисті, і всіх людей простих, що трудяться, живучи на твоїх берегах.
Уклоняюся тобі за ласку, за багатство, що дала моєму серцю, за те, що, дивлячись на тебе, стаю я добрим, людяним і щасливим, що можу любити тебе все життя, річко моя, душе мого народу.
(167 слів) За О. Довженком