Свято Івана Купала
В Україні свята Івана Купала завжди чекали з нетерпінням. Дівчата збиралися ввечері шостого липня і, співаючи, розмовляючи, жартуючи, плели віночки з квітів, які назбирали вдень, щоб потім заквітчати ними хату, криницю, ворота й подвір’я. Прибрані вдосвіта хати виглядали такими само красивими й святковими, як і їхні господині. Уранці, ідучи до церкви, люди розглядали заквітчані обійстя сусідів.
Святкування розпочиналося переважно біля річок. На березі робили опудало Купала й підпалювали його. Обов’язково розкладали велике вогнище, через яке стрибали дівчата й хлопці поодинці або в парі. Так, згідно з віруваннями, вони очищалися від злих духів. Адже вогонь завжди вважався символом очищення. Потім хлопці переходили на протилежний берег річки, а дівчата пускали на воду сплетені власноруч віночки.
Однак найважливішим атрибутом свята Івана Купала є так звана квітка – цвіт папороті, який, за повір’ям, з’являється саме в Купальську ніч. Рівно опівночі ця легендарна квітка, розкриваючись, палахкотить, наче полум’я, і міниться різними кольорами веселки. Той, хто побачить її, стане щасливим і мудрим. Така людина зможе передбачати майбутнє й допомагати громаді.
(167 слів) За О. Хромейчук
У диктанті в першому абзаці двічі повторюється “жартуючи, плели віночки з квітів”. Виправте, будь ласка.
Щиро дякуємо за уважність 😉