Хліб
Мабуть, природа створила хлібну зернину в мить високого натхнення, яке витратила вона й на саму людину. І в чи не найголовнішому слові нашої мови «життя» предки не лише воздали заслужену хвалу житу-годувальнику, а й визнали його правічні заслуги в долі людства. У зернину, у цей маленький тугий злиточок матерії, стільки вкладено життєвої енергії, добра, безсмертя, що його таїна й досі здається нам магічною.
Усе в нас від нього, від хліба.
А втім, і самі ми, кожен із нас, – дитина своїх батьків, свого народу й хліба.
Людей, які прийшли з доброю місією, із чистим серцем чи доброю новиною, на нашій землі завжди зустрічали з хлібиною на вишитому рушнику. Короваєм благословляли молодят, без хлібини не можна було зайти в нову оселю.
Уся історія нашого народу пов’язана з історією хліба, з мистецтвом його вирощувати, готувати тісто, пекти, з ґречним, вихованим ще з дитинства вмінням його їсти. Цілий цикл, у якому є свої таємниці, досвід, розрахунок. Цикл, за яким можна вимірювати літа людського життя.
(160 слів) За В. Яворівським