Мова – духовне надбання народу
Століттями мова народу була тією повноводною рікою, яку ми називаємо поетичністю, адже вона виражає наші емоції та найінтимніші почуття. Поетичність жила в слові, і слово було немислиме без неї, як немислима річка без води, повноводність – без глибини, душа – без дихання.
Той, хто не знає рідної материнської мови або цурається її, народної пісні і казки, той засуджує себе на душевну злиденність, на бездуховність.
Батьківщина – це рідне слово. Юначе, знай, бережи, збагачуй велике духовне надбання свого народу – рідну українську мову. Це мова великого народу, великої культури. Українська мова живе в прекрасних піснях твого народу.
Любов до Батьківщини неможлива без любові до її мови. Хто збагнув відтінки й пахощі рідного слова, хто дорожить ним, як честю рідної матері, як добрим ім’ям родини, той любить Вітчизну. Людина, яка не любить мови рідної матері, якій нічого не промовляє рідне слово, – це людина без роду й племені.
Мова – цілюще народне джерело, і хто не припаде до нього вустами, той сам всихає від спраги, той не матиме успіху.
(165 слів) За В. Сухомлинським