Ворожіння на Андрія
З давніх-давен у ніч на Андрія дівчата ворожать. Може, не зовсім щиро, та все ж десь там, у глибині душі, вони вірять, що Андрієва ніч допоможе пізнати долю.
Ще звечора дівчата, зійшовшись до хати на ворожіння, печуть балабушки — невеличкі круглі тістечка з білого борошна. Воду на ці тістечка носять із криниці не відром і не глечиком, а ротом! Носять так, щоб хлопці не бачили, бо, якщо побачать, буде біда!
«Ми, бувало, — оповідає Свирид Галушка, — як угледимо, що дівчата но воду пішли, то й починаємо їх смішити. Таке виробляємо, що дівчата хоч-не-хоч, а розсміються й воду в роті не втримають».
Коли балабушки спечуться та вистигнуть, кожна з дівчат позначає своє тістечко кольоровою ниткою або папірцем. Як усе це зроблено, до хати впускають голодного пса, який хапає балабушки одну за одною, боячись утратити смачну вечерю, а дівчата з притишеним диханням слідкують за кожним найменшим рухом пса. Чию балабушку пес проковтне першою, та дівчина перша й заміж вийде, а чию не зачепить, та сидітиме в дівках.
По О. Воропай (163 слова)