Притча про сина
В одного чоловіка був маленький син. І як часто то буває з малими дітьми, так і він був дуже непосидючим, робив шкоду й уважав це за розвагу. Сусіди скаржилися на те, що Петрусь знову зламав молоде деревце або кидав камінням у їхнього кота. Батько ж докладав багато зусиль, щоб відучити сина від цього, проте його намагання були марними. Одного разу він сказав: «Після кожного твого поганого вчинку я забиватиму в паркан цвяхи, а коли ти робитимеш добро, то вийматиму їх». Хлопчик усміхнувся й побіг далі бавитися з дітьми.
Минали роки — і кількість цвяхів у паркані збільшувалася.
Коли Петрусь підріс, зрозумів, що його пустощі завдають біль іншим людям, через це йому стало прикро й він почав робити якомога більше добрих справ.
Коли Петро закінчив університет і влаштувався на роботу, батько повиймав усі цвяхи. Він був радий, що син зміг виправитися й вибрати добру дорогу у своєму житті, однак якось йому зауважив: «Цвяхів уже немає, але від них залишилися сліди, які ніколи не зможуть зникнути».
Притча (163 слова)