Поспішні висновки
З кожною зупинкою людей в автобусі більшало, а тепер уже й яблуку ніде було впасти. Молодик сидів, слухаючи музику й поглядаючи у вікно, коли раптом літня жінка поплескала його по плечу й сказала: «У ваші літа я поступалася місцем старшим, а ви…» Її підтримала інша жінка, а за дві-три хвилини на хлопця накинулися всі пасажири.
Юнак не витерпів такого тиску й сказав: «Добре, я встану, але хай сяде на моє місце тільки той, кому не буде соромно за свої слова».
Хлопець почав діставати щось з-під сидіння, і от з’явилася милиця, а потім друга, і він, спираючись, устав з місця.
Усі завмерли від здивування, а літня жінка, що так нервово весь час наступала йому на ноги, тепер зрозуміла, чому він на це не звертає уваги. До кінцевої зупинки ніхто не промовив і слова. Хлопець їхав, стоячи на милицях, і хоча було важко, він стояв. Йому давало силу те, що його місце залишалося порожнім усю дорогу.
Самовпевненість і поспішність висновків часто обертаються для людини соромом. Будьмо толерантними й розсудливими!
Притча (167 слів)