Маргаритки
Розповідають, ніби Пресвята Богородиця, бажаючи потішити маленького Ісуса й подарувати йому серед зими вінок живих квітів, не знайшла жодної квітки на пригнічених холодом полях і вирішила зробити їх сама з шовку.
І ось з-поміж багатьох інших, зроблених нею, особливо сподобалися Ісусові-немовляті одні маленькі квіточки. То були маргаритки, виготовлені з жовтого шовку й грубих білих ниток.
Шиючи їх, Пресвята Богородиця не раз колола пальці голкою, і краплини крові подекуди забарвили ті нитки в червонуватий або рожевий колір. Ці квіти так сподобалися маленькому Ісусові, що він зберігав їх цілу зиму як коштовність, а коли настала весна, посадив їх у долині Назарету й почав поливати. І раптом штучні квіти ожили, пустили коріння й, розростаючись дедалі більше, переселяючись з однієї країни в іншу, поширилися по всій землі.
І тепер ці чарівні квіточки цвітуть від ранньої весни до глибокої осені, нагадуючи про те диво. І, мабуть, немає у світі країни, де б не росли маргаритки.
Народна легенда (150 слів)