Дари літа
Усе потроху дозріває. Спочатку доводиться скуштувати ранньої редьки, потім — цибулі з олією.
Там, дивись, поміж гудинням закралися перші пуп’янки, затуливши сороміцькі місця свої жовтими плямками зів’ялого цвіту, а вже через кілька днів на місці пуп’янків знайдеш між листям дебеленькі огірки, пухирчасті, із закляклим сивим туманцем на боках. Вони ще зовсім ніжні, солодкуваті, звабливо хрумтять па зубах. Після першого огірка щодня бігаєш на грядку, нишпориш, вишукуєш, а вони немов із землі лізуть, товстішають, уже й жовтизною котрийсь береться.
Помідори набрякають сонцем повільно, бо йому важкувато переборювати їхню зелену та тверду впертість. Проте і їх напоює своїм теплом, проте й вони м’якшають, займаються трохи вогнем з одного боку, потім пляма ширшає, вона вже заливає весь помідор. Він, охоплений пожежею, веселішає, усміхається все бадьоріше. А там уже зовсім палахкотить, сміється, регочеться, так йому добре на гарячій літній грядці. 1 під кожним кущем можеш натрапити на це соковите сонечко, зриваєш, розламуєш — і лежать на долоні дві іскристі грудочки снігу, тільки криваві, тільки натикані насінням.
За Є. Гуцалом (160 слів)