Зимова казка
Зимова казка. Ці слова, скільки доводилося чути й читати, прослизали у свідомості вичовганою красивістю. Спокійного ранку однієї грудневої неділі мені розкрилася чарівність їхнього змісту, коли з ночі довколишність постала м’яким білим шаром снігу, що плавно згладжував усі нерівності.
Міріади* сніжинок тихо спускалися на білі шляхи, двори, покрівлі. Вони насідали на кожну штахетину, на кожну галузочку.
Застиглими осінніми димами здавалися посивілі садки коло хат, що пишалися однаковими білими дахами, над якими неквапом куріли димарі — то господині гріли оселі, варили сніданки. З молочної пелени неба, що зливалася із засніженим селом, текла матова яснота, наливаючи кімнати й цілий світ виднотою зимового дня.
Дійсність справді скидалася на гарну світлу казку, де зима справляла свято першого снігу. Хотілося побігти на те велике святкування, зачерпнути руками свіжий сніг, однак шкода було дірявити кроками ту рівненьку незайману красу. І хотілося вічним хотінням, щоб над хатами піднімався, ледь звиваючись убік, добрий димок, щоб дядько у валянках спокійно ніс воду по білій землі й щоб до кожних воріт була протоптана стежка.
За В. Думанським (162 слова)
*МІРІА́ДИ, ад, мн., книжн. Незліченна кількість; сила-силенна, безліч. Міріади дрібних крапель.. спадають додолу і пливуть, змішані з землею, брудними потоками (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 32); На кобзі 49 струн, а родять вони під чуйними трепетними пальцями кобзаря міріади звуків (Іван І. Волошин, Сади.., 1950, 39). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 746.
Приклад вживання
Висіло над світом насумрене небо, низьке, сіре, готове розсипатися міріадами сніжин. – Шевчук, Валерій. Три листки за вікном. – К., 2011. – С. 642.