Божий слід
Урочище Камінне Село, що на Житомирщині, — унікальна пам’ятка геології. В’їжджаючи на його територію, ми побачили самотню альтанку, від якої вже йшли пішки. За кілька хвилин перед нами постала дивовижна картина з розкиданими по всьому лісу величезними опуклими валунами, укритими мохом. Пейзаж воістину неймовірний! Ніколи не думала, що каміння може бути таким гарним. Ми ввійшли в те прадавнє село й ніби загубилися від цілого світу з його цивілізацією.
Тутешній ліс уражає ще й надзвичайною тишею: ні шуму тобі, ні звуку, окрім пташиного співу. Земля вкрита минулорічним дубовим листям. Складається враження, що на неї віками не ступала нога людини. Посеред лісу раптом з’являються десятки величезних кам’яних брил заввишки з будинок. На найбільшому камені видно великий слід. За повір’ям, він дає паломникам здоров’я й здійснює бажання.
Легенда розповідає, що колись давно в село прийшов бідний чоловік і попросив у заможного господаря хліба. Той відмахнувся, що йому ніколи, і продовжив робити свою справу. Чоловік відійшов від села, озирнувся на нього — і все в селі закам’яніло. Кажуть, то був Господь. А на камені, у тому місці, де Бог відпочивав, залишився слід.
За В. Кириловець (176 слів)
Камінне Село (Кам’яне Село) — геологічний заказник місцевого значення. Розташований на схід від села Рудня-Замисловицька Олевського району Житомирської області. Являє собою скупчення великих валунів.
Площа 15 га. Розташований у лісовому масиві на території Замисловицького лісництва.
Гіпотези виникнення
Найчастіше оперують двома гіпотезами виникнення урочища. Згідно з однією, 20 тис. років тому валуни були принесені льодовиком, що малоймовірно, оскільки будь-які власне льодовикові відклади та форми рельєфу відсутні в околицях, а сам заказник знаходиться за межами ймовірного поширення Дніпровського заледеніння.
За іншою гіпотезою вони являють собою залишки підніжжя древніх повністю зниклих гір, оголені льодовиком від ґрунтових нашарувань, що теж малоймовірно.
Найімовірніше, дані валуни – звичайні денудаційні останці, що є поширеними у межах Українського кристалічного щита загалом та в околицях конкретно (наприклад, урочища Сідлач біля с. Замисловичі та Чортів Млин біля с. Шебедиха) Цю гіпотезу підтверджує те, що дані валуни морфологічно не відрізняються від корінних порід, що належать до устинівського підтипу кишинської серії гранітів.
Міфологія
З урочищем пов’язані численні легенди та повір’я місцевих жителів.
Назва «Камінне Село» виникла з однієї такої легенди, що розповідає про те, як колись у лісі було багате село. Одного разу через нього проходив старий в убогому одязі і попросив хліба у господаря багатого двору. Той махнув на нього рукою: «Іди собі, чоловіче, ніколи мені». Старий, яким виявився сам Господь, що спустився на землю, вийшов з села, озирнувся і село враз скам’яніло. На одному з каменів, де він відпочивав, залишився величезний слід босої ноги.
Інша легенда розповідає про битву, що відбувалася на цьому місці між Богом (у варіанті — Ісус) і темними силами. Після довгої битви Сатана був переможений, на камінні залишилися глибокі подряпини від його пазурів. Бог же, повертаючись на небо, ступив кілька кроків по каменю і залишив відбитки.
Багато каменів дійсно обрисами нагадують сільські будинки, тут є свій «майдан» зі «школою», і навіть «церква». Найчастіше туристи відвідують камінь зі «слідами Бога», до нього спеціально приставлена драбина. За повір’ям, «слід» цей дає паломникам здоров’я і здійснення бажань.