Вітер (підвищена складність)
Оповита нічним мороком земля не спала. Уже третю добу над її білими, як саван, просторами гасав ураганний вітер, засипаючи снігом усе на своєму шляху. І знесилена боротьбою земля, здається, принишкла, здригаючись під сильними, не стихаючими ні на мить ударами вітру. А він нісся над самою землею, піднімав, мов смерч, у небо міріади сніжинок і, коли вже внизу ледь виднілися тьмяно-жовті вогні, зі всією силою кидався донизу, змушуючи натужно скрипіти старі будинки та високі вуличні ліхтарі. Зі свистом він проносився по безлюдних вулицях міста і, вирвавшись на околицю, кидався на зимовий ліс, який стогнав, як людина, під його могутніми поривами.
Пригинаючи аж до землі невеличкі дерева на узліссі, вітер нарешті вирвався в поле і, не зустрічаючи на своєму шляху перешкод, вихором нісся до горизонту. Гудів він, як струнами, лініями електропередач, холодним вихором, різким, колючим, грав якусь страхітливу мелодію. І не було, здається, на землі сили, яка могла б протистояти цій розбурханій стихії та яка могла б захистити від неї хоч кого-небудь.
За М. Черничуком (161 слово)