Легенди оперного театру
Львів’янам ніколи не набридає повторювати, що їхньому головному театру немає рівних не тільки в Україні, а й у всьому світі. Як і будь-який мистецький шедевр, Львівська опера має свої легенди.
Перша легенда виникла відразу ж після смерті головного архітектора Горголевського. Розповідають, нібито він наклав на себе руки через те, що підземні води річки Полтви, які протікали під театром, підтопили будівлю, унаслідок чого вона почала руйнуватися. Насправді ж під час будівництва театру для річки проклали обвідний канал, а будівничий помер зовсім з іншої причини. Однак львів’яни не забувають, що під бруківкою проспекту Свободи течуть води неспокійної річки.
Легенда, пов’язана з чудовою завісою «Парнас», розповідає про те, що після завершення будівництва театру закінчилися кошти, тому замовники поїхали до Італії, де мешкав автор Семирадський, з порожніми руками. Коли митець дізнався, що за роботу йому не заплатять, він відмовився віддавати завісу, вишиту золотом. Львів’яни приходили кілька разів до майстерні й, захоплюючись шедевром, не могли відірвати від нього очей. Це розчулило автора — і він подарував свою роботу Львівській опері.
За С. Гужвою (167 слів)
Львівський національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької — театр опери і балету у Львові, розташований в історичному центрі міста на проспекті Свободи, 28 та названий на честь відомої української оперної співачки Соломії Крушельницької.
Будівництво театру розпочалось у червні 1897 року за проектом архітектора Зиґмунта Ґорґолевського — автора багатьох монументальних споруд Польщі і Німеччини.
Відкрився театр для глядача 4 жовтня 1900 р. прем’єрою лірико-драматичної опери «Янек» Владислава Желенського — про життя карпатських верховинців. Головну партію співав український тенор Олександр Мишуга. В урочистому відкритті взяли участь письменник Генрик Сенкевич, композитор Ігнацій Ян Падеревський та делегації з різних європейських театрів.