Кінбурнська коса
Одне з природних див України — Кінбурнська коса, що на Миколаївщині. Таку незвичну назву коса дістала зовсім не випадково. Слово «кінбурн» перекладається як «волосяний мис». Коса справді місцями настільки тонка, що сягає лише одного метра завширшки.
Над головою літають великі відгодовані пелікани. Вони з’явилися тут, коли риби на Дунаї значно поменшало. Тепер їхня популяція в цьому краї налічує близько двох тисяч.
Прямо з-під коліс виринає лисичка й ховається у високих травах, потім тікають фазани з виводком, почувши не звичний для цих країв гул автомобіля. Різко зупиняємося. «Мабуть, знову якась тварина пробігає», — промайнула думка. Виявляється, це ми гадюку пропускаємо, поки вона через дорогу переповзе.
До речі, на сусідньому острові Тендра водяться здичавілі мустанги, але останнім часом дошкуляти мешканцям коси почали вовки. Вони прийшли сюди років п’ятнадцять тому. У першій зграї було дев’ять особин, згодом популяція зросла до дванадцяти. Вовки суттєво шкодять господарству, але нападів на людей поки що не було.
Нині в трьох селах Кінбурнської коси мешкає близько восьмисот осіб — півострів поступово заселяється людьми.
За А. Ященко (162 слова)
Кінбурнська коса — піщана коса, розташована в Очаківському районі Миколаївської області за 4,0-7,5 км від м. Очакова. Займає крайню північно-західну частину Кінбурнського півострова між Чорним морем і Дніпровсько-Бузьким лиманом. Довжина — 8,5 км, ширина в кореневій частині — 3,8 км. Головними рисами коси є плоскорівнинність, гіпсометрична низинність та піщано-черепашковий склад літогенної основи. Ландшафтна структура досить різноманітна (Кривульченко, 2016).
Коса є частиною Чорноморського біосферного заповідника. Завдяки своєму розташуванню — з одного боку вона омивається морською водою, з іншого — прісними водами Дніпра, — Кінбурнська коса має свій неповторний мікроклімат.
Рослинність ковильний степ. Коса вкрита буйною трав’яною рослинністю, сосновим і дубовим лісом. В східній частині дещо заболочена. На косі росте понад 500 видів рослин, багато з яких є лікарськими — ромашка, чебрець, валеріана, звіробій, м’ята, безсмертник піщаний, золототисячник та ін. У сосновому лісі багато білих грибів.
Велика кількість солоних і прісних озер на косі — місця гніздування білої чаплі, журавля та інших видів птахів. На косі гніздяться численні мартини, крячки, кулики, качки, пастушкові та голенасті. Місце масової зимівлі лебедів, мартинів, куликів, пастушкових. Під час міграції багато гусей (особливо білолобих), куликів, горобцеподібних та інших птахів. Біля берегів коси багаті риболовецькі угіддя.
На території коси раніше розташовувалася турецька фортеція Кінбурн, побудована в 15 столітті. В 1736 році фортеця була захоплена й зруйнована російським військом. Турки відновили фортецю, але з 1774 вона перейшла до Російської імперії. 1787 року Суворов разом з 4-тисячним російським корпусом розбив біля фортеці 5-ти тисячний турецький десант. Озброєння Кінбурну становило 62 гармати, а гарнізон мав 1 400 вояків. У жовтні 1855 під час Кримської війни була суттєво пошкоджена артилерійським вогнем англо-французького флоту, з того часу її не відновлювали і як військовий об’єкт не використовували. Пізніше за умовами Паризької мирної угоди фортеця була розібрана і з її матеріалів був насипаний штучний острів Батарейний (нині Первомайський, Майський) на вході в Дніпро-Бузький лиман.