Передчуття (підвищена складність)
Біля гирла безіменної степової річки сиділи сторожові козаки. Вони набрали сухого бур’яну, розвели вогнище та варили куліш. Перший, сильно засмаглий козак звільна помішував у казані, другий лежав на животі, коли-не-коли позіхаючи. Він розворушив комашник і довго стежив, як метушиться комашня, потім перевернувся на бік і, засинаючи, припав вухом до землі. Його заспані очі, вузькі, стомлені, миттю широко розплющилися. Земля гула дрібним далеким гулом, неначебто десь у її надрах котилися величезні ковані залізом вози.
На мить він відняв вухо від землі, сів прислухаючись. Але в степу все було тихо-тихісінько, тільки всього-на-всього булькав куліш у казані та цвірінчали коники. Швидко скочивши на ноги, вибіг він на могилу й озирнувся. Білим димом хвилювалася трава, духмяно пахтіло дикою м’ятою та чебрецем, блискучими сніжними верховинами пливли темно-блакитним небом хмари. Усе нібито було спокійно, але звикле, уважне до всього око помітило, як зірвалися з болота дикі качки і як промайнули в далечині сагайдаки. Пригнувши до спини роги, мчали вони, сполохані чимось невідомим, зупинялися, коли-не-коли прислухаючись, і знову мчали. Насувалося щось зловісне.
За З. Тулуб (165 слів)