Тополина загадка (підвищена складність)
Дійсно, дуже дивні ці дерева. На двох тополях, старих, безлистих цієї пори, зверху донизу хмарою сидять коричнево-сірі горобці. Саме на них таку силу-силенну цих пташок я помічаю не вперше. Поруч ростуть різні дерева: клени, і липи, і берези, й навіть молоді тополі. Та чомусь так густо горобці ніде не всідаються, як на цих двох тополях. Може, тут у пташок відбуваються якісь ярмарки, чи наради, чи зльоти? Ці два дерева рясно обнизані войовничими розбишаками, які щебечуть, тріщать, виспівують так, що у вухах лящить. Замовкнуть коли-не-коли усього-на-всього на мить – і знову веселий, не притишений ніким гамір.
І нині, цього синьоокого дня, тополі тягнулися догори двома балакучими гейзерами, бо на кожній гілці сиділо кілька десятків горобців. Вони, жваві, верткі, енергійні, цвірінчали, перелітаючи з місця на місце. Незважаючи на цей хаос, здавалося, що в кожної пташки своя роль і що кожна бере участь у серйозній розмові. Здавалося, що тополі теж долучилися до цієї бесіди і що без них вона була б не така запальна, весела, не така відверта.
За Є. Гуцалом (164 слова)