Українська хата
Традиційне українське житло – хату – недарма порівнюють із сонцем, навколо якого обертається весь світ національних традицій і звичаїв. Її конструкція – справжній солом’яно-глиняний шедевр, що досяг досконалості за багато століть.
Залежно від регіону й особливостей місцевого клімату матеріали для зведення стін могли використовуватися якнайрізноманітніші, а саме: дерен, земля, глина, змішані з різаною соломою, а також очерет, хмиз, колоди тощо.
Незважаючи на місцеві розходження, українські хати зазвичай мали однакове планування: складалися з трьох ізольованих одне від одного приміщень. Ліжко, мисник, стіл під іконами на покуті, лави вздовж стін – усі ці предмети побуту були обов’язковими для оселі. Ікони прикрашали засушеними духмяними квітами: чорнобривцями, волошками, гвоздиками, барвінком – і драпірували полотняними, власноруч вишитими господинею рушниками. Піч розмальовували традиційними символами – оберегами.
Неодмінним атрибутом української хати була дерев’яна, прикрашена орнаментами скриня. Часто на ній малювали козака Мамая, який був, мабуть, найулюбленішим героєм українського фольклору. У скринях зберігали святкове вбрання та повсякденний одяг, вінки, рушники, прикраси, а в прискринку (маленькій шухлядці вгорі, уздовж бічної стінки) – різноманітне зілля, яке, як вважали, мало цілющу силу.
За А. Клімовим (165 слів)