Перші анекдоти та загадки
Загадки існують у різних народів із давніх-давен. У наші дні ми розглядаємо їх як вид розваги, але стародавні люди ставилися до них дуже серйозно.
До речі, давні оракули відповідали на запитання чи давали поради часто саме у формі загадок. Як свідчать літописи, королі західноєвропейських держав полюбляли обмінюватися секретними посланнями, використовуючи загадки. Греки та римляни проводили змагання з розгадування загадок, а переможець отримував приз. Деякі легенди свідчать, що іноді від того, чи зможе людина дати правильну відповідь на загадку, залежало її життя. Загадки трапляються навіть у Біблії.
Анекдоти такі ж давні, як і мова. Споконвіків у будь-якій країні світу люди розповідали дотепні, сповнені гумору історії, щоб посмішити один одного та щоб поліпшити настрій. У середньовіччі придворні блазні забавляли короля жартами, які часто були досить жорстокими. Хтось щиро сміявся, комусь це було не до вподоби. Такі історії, тобто анекдоти, почали з’являтися в збірниках. Одна з найвідоміших таких книг – «Жарти Тарльтона», яка побачила світ 1611 року. Тут є все: іронія, і гумор і деінде навіть сарказм.
За книгою «Світ навколо нас» (164 слова)