Великий самітник
Ім’я Івана Вишенського невіддільне від України. Він був людиною, яка, за висловом Івана Яковича Франка, уміла сильно любити та сильно ненавидіти. Вишенський узяв на себе роль керманича рідного народу, бо щиро прагнув захистити його честь і віру. Він був відвертою людиною, анітрохи не грався в скромність, адже надто важливою бачив свою місію перед народом української землі.
У своїх оцінках він був різким, безапеляційним. Часто між Іваном Вишенським і духовними діячами України спалахувала полеміка – і тоді письменник був абсолютно безжальним. Принципові розходження з головними діячами православної церкви все поглиблювалися – і він надовго розлучається з рідною землею: їде на гору Афон. Твори Івана Вишенського таврують усіх, хто був ворогом України, від його викривального слова не можна було сховатися. Серед рис його характеру – безліч чеснот, а саме: принциповість, цілеспрямованість, здатність до самопожертви. Такий він у глибокій поемі Івана Франка.
Однак варто зазначити, що конкретних фактів у біографії полеміста вкрай мало, дослідники висловлюють чимало найрізноманітніших гіпотез щодо його життя і творчості.
За М. Слабошпицьким (158 слів)