Український Мікеланджело
Саме так називали Івана Кавалерідзе. Видатний скульптор, кінорежисер, драматург… Його фільми знищували, а скульптури не брали в музеї, побоюючись викликати гнів партійних керівників. Хоча провина Кавалерідзе була всього-на-всього в тому, що він писав пейзажі та продавав їх на ринку, щоб не померти з голоду…
Іван Кавалерідзе – потомок давнього грузинського роду. Навчався в приватній гімназії в Києві, потім – у художньому училищі, а вечорами підробляв у Київському оперному театрі. Потім – Академія мистецтв у Петербурзі, а далі – Париж. Незважаючи на визнаний талант, він не хоче слави та живе дуже скромно: працює вчителем малювання та режисером повітового самодіяльного театру. З його майстерні тоді ж виходять у світ пам’ятники Тарасові Шевченку, Григорію Сковороді та інші монументальні твори. Як режисер він працював над фільмами «Запорожець за Дунаєм» та «Наталка Полтавка». Стрічка «Злива», присвячена подіям гайдамаччини, була знищена як націоналістична.
Цікаво, що частина творів Кавалерідзе відродилася після того, як художник пішов з життя. Пам’ятники Григорію Сковороді, княгині Ользі та Ярославу Мудрому були встановлені в Києві наприкінці ХХ століття.
За А. Клімовим (163 слова)