Диктант №115 (58 сл.)

Короткий вміст:
На літній місяць червень припадають Зелені свята – Трійця. Відзначають Трійцю на п’ятдесятий день після Великодня. Це свято пов’язане з живою силою природи, у яку наші пращури дуже вірили...

Диктант №114 (58 сл.)

Короткий вміст:
Благовіщення – весняне свято. Відзначають його сьомого квітня. Вважалося, що в цей день пробуджується земля. Тому було великим гріхом братися за будь-яку роботу...

Диктант №113 (58 сл.)

Короткий вміст:
Здавна любили українці калину. Садили її коло хати, у садку, над річкою. У калини гарний білий цвіт, пахучий, рясний. А ще більше милують око червоні ягоди...

Диктант №112 (57 сл.)

Короткий вміст:
Ще тільки зійшов сніг. Ледь пригріває сонце. А верба вже поспішає привітати світ з весною. Вона дарує пухнасті жовті котики. Це дерево зацвітає першим. Тому віддавна шанувалося в Україні...

Диктант №111 (60 сл.)

Короткий вміст:
Здавна українські жінки і дівчата прикрашали одяг барвистою вишивкою. Вони намагалися вкласти у виріб не тільки свою майстерність, але й душу. Сорочки вишивали не лише для себе...

Диктант №110 (59 сл.)

Короткий вміст:
Жінки та дівчата в Україні завжди вишивали рушники. Українські рукодільниці зображували на них ромби, квадрати, квіти, птахів. Вишиті рушники вважалися священними оберегами...

Диктант №109 (64 сл.)

Короткий вміст:
Лагідно світить сонце, стоять у барвистих шатах дерева. Вулицями й стежками поспішають до школи хлопчики і дівчатка. Школа відчиняє їм свої двері. Гамірно, весело на шкільному подвір’ї...

Диктант №108 (61 сл.)

Короткий вміст:
Весняне сонечко зазирає до кімнати. Галина Пет рівна сумно поглядає у вікно. Учні біжать до школи, а вона сьогодні лежить хвора. Серце не дає навіть поворухнутись. Раптом хтось стукає в двері...

Диктант №107 (57 сл.)

Короткий вміст:
Більше тисячі років тому київським князем був Ярослав, прозваний Мудрим. Він шанобливо ставився до книг. Зібрав величезну бібліотеку, про яку із заздрістю говорили в європейських країнах...

Диктант №106 (58 сл.)

Короткий вміст:
Було це понад п’ятсот років тому. Наш край поневолили завойовники. Важко стало жити українському народові. І почали люди втікати в пониззя Дніпра, за його кам’яні пороги...